Бурти (заповідне урочище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Урочище Бурти
Країна  Україна
Розташування Україна Україна
Черкаська область,
Звенигородський район
Найближче місто с. Чаплинка
Площа 1,9 га
Засновано 1998 року
Оператор Чаплинська сільська рада

CMNS: Бурти у Вікісховищі

Заповідне уро́чище «Бу́рти» — об'єкт природно-заповідного фонду місцевого значення. Розташовано в Звенигородському (колишньому Лисянському) районі Черкаської області, неподалік від села Чаплинки.

Адміністративна інформація[ред. | ред. код]

Площа 1,9 га.

Заповідне урочище створене рішенням Черкаської обласної ради від 23.12.1998 р. № 5-3[1].

Установа, у віданні якої перебуває об'єкт, — Чаплинська сільська рада.

Об'єкт охорони[ред. | ред. код]

Охороняються лучно-степові фітоценози на залишках земляних валів сартматського городища[2]. За іншими даними, «Бурти» — фортеця часів козаччини[3], або залишки великого скіфського кургану, переоформленого у скупчення пагорбів під час землерийних робіт у пізньому середньовіччі[4].

За даними Вікіекспедиції 14-15 липня 2016 року, на території заповідного урочища збереглась популяція степової рослини, занесеної до Червоної книги України — ковили волосистої.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  1. Природно-заповідний фонд Черкаської області / Укл. Коноваленко О. С., Карастан І. М. — Черкаси : Вертикаль, 2006. — 196 с.
  2. О. В. Савченко, А. І. Шушківський (2016). Лисянський район. Енциклопедія сучасної України. 55044. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 15 грудня 2023.
  3. Подобайло А. В. Наукове обґрунтування доцільності оголошення природного об'єкту пам'яткою природи місцевого значення — острівець збереження давньої степової рослинності поблизу с. Чаплинка Лисянського району Черкаської області. 1998 р.
  4. Проблеми реконструкцій трипільських наземних будівель (за результатами розкопок поселення Чаплинка) / Е. В. Овчинников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 31-37.